- поручити
- даручыць
Українсько-білоруський словник. 2013.
поручити
Смотреть что такое "поручити" в других словарях:
поручити — див. поручати … Український тлумачний словник
поручити — дієслово доконаного виду доручити рідко … Орфографічний словник української мови
Нѣмци — Немцы нѣмци (1) 1. Народ, населяющий немецкую землю; германцы: Ту Нѣмци и Венедици, ту Греци и Морава поютъ славу Святъславлю, кають князя Игоря. 22. Афетово бо и то колѣно: варязи, свеи, урмане, готе, русь, агняне, галичане, волъхва, римляне,… … Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"
чужь — Чуж чужь, а, е (1) 1. Не свой, принадлежащий или свойственный другому (другим): Не тако ли, рече, рѣка Стугна; худу струю имѣя, пожръши чужи ручьи и стругы, ростре на кусту, уношу князю Ростиславу затвори Днѣпрь. 42. Безгрѣшьнааго есть дѣло, еже… … Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"
поручений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до поручити. || пору/чено, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
поручення — я, с. Дія за знач. поручити, поручати. || Справа, доручена кому небудь; доручення … Український тлумачний словник
